СТРАЖДА́ЛЬНИЙ, а, е. Те саме, що стра́дницький 3. Чорні оченята [дівчинки] дивилися в батькові очі, такі ж палючі, як і в неї, і такі страждальні й владні (Ле, Міжгір’я, 1953, 326); Сіла [Анюта] на лавку, згорбилась, як пастушка біля осіннього вогнища. Губи її тихо тремтіли, а обличчя було сирітським і страждальним (Тют., Вир, 1964, 477).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 747.