СТОЇ́ЧНИЙ, а, е.

1. Прикм. до стоїци́зм 1 і сто́їк 1. Стоїчна філософія.

2. перен. Стійкий, мужній у життєвих випробуваннях, здатний протистояти спокусам. Стоїчна людина; // Власт. стійкій, мужній людині. [Кай Летіцій:] Цезарі.. братаються у всіх стоїчних цнотах з представником республіки (Л. Укр., II, 1951, 363); — Зачекай, наш великий і мудрий Катон швидко зіб’є і з тебе твою стоїчну невразливість (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 11); Стоїчний, холодний спокій польового хірурга, який бачив.. не одну смерть, вирвав у неї не одне матроське життя, глибоко вразив Крайнюка (Кучер, Голод, 1961, 167); // Сповнений стійкості, мужності. Його думка зовсім не була така стоїчна, як його слова (Фр., VI, 1951, 151).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 725.