СТОЯ́ЧИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. теп. ч. до стоя́ти 1, 2. Варто б вплинути в справі виборів нового редактора в такій спосіб, щоб ним.. була людина, близько стояча до нас, українців (Коцюб., III, 1956, 156); Ліс почали німці прострілювати. Намацають нас.. Потовчуть стоячий танк на пшоно (Ю. Янов., І, 1954, 55).
2. у знач. прикм. Який має вертикальне положення. А грубка яка! Дрова стойма горять, стояча якась, з зубчиками (Тесл., З книги життя, 1949, 159); На Романові була синя шовкова сорочка з стоячим коміром (Ткач, Арена, 1960, 41); У VI ст. до н. е. в Корінфі з’явилися стоячі люстра (Знання.., 8, 1973, 28); Стоячі захисти роблять на ділянках рухомих пісків, які треба негайно закріплювати (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 278); // у знач. ім. стоя́чий, чого, ч.; стоя́ча, чої, ж. Той (та), що стоїть (у 1 знач.). А хитрий [Володко]: із-під стоячого підошву випоре! (Март., Тв., 1954, 212).
3. у знач. прикм. Який не тече, не проточний (про воду). — Ну, як, Іване Семеновичу? Як тобі [озеро] Біловід? — Чудо, — признався Бачура.. — Це ще не все. Їх тут кілька десятків.. І у всіх озерах вода не стояча, а рухлива (Чаб., Тече вода.., 1961, 45); Озерна вода взагалі стояча — не тече (Курс заг. геол., 1947, 121); Невеличке, зелене, з стоячою водою озерце — дуже глибоке й холодне (Рад. Укр., 10.VII 1946, 3); // З такою водою. За характером свого життя водойми бувають різні. Поділяються вони на стоячі й проточні (Рад. Укр., 2.III 1962, 3); Стояче болото.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 746.