СТО́ЧЕНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до сточи́ти1. Кора на дереві зійшла, і стовбур, сточений жуками, вимитий дощами та висушений сонцем, жовтів і вилискував (Донч., IV, 1957, 39); Єдине, що прикрашало цей сточений шашелем будинок, була довга алея бузку (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 134); * Образно. Пильніше на останки ці [римські руїни] поглянь, На все, що віку сточене зубами, Ще й досі мудро устає над нами (Зеров, Вибр., 1966, 448); * У порівн. Там, де за годину ще красувалися чітко окресленими лініями ворожі траверси,.. тепер залишилась, як шашелем сточена, як чорною віспою побита, до нутра розвернута земля (Панч, І, 1956, 124); // у знач. прикм. Сточений жолудь.
СТО́ЧЕНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до сточи́ти2.
СТО́ЧЕНИЙ3, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до сточи́ти3.
СТО́ЧЕНИЙ4, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до сточи́ти4.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 740.