СТОУ́СТИЙ, а, е, поет. Який має сто або багато уст. Нудьга мене гризе, мов гадина стоуста (Крим., Вибр., 1965, 48); // Який поширюється великою кількістю людей. Стоуста чутка.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 740.