СТОТИ́СЯЧНИЙ, а, е.

1. Числівник порядковий, відповідний до кількісного числівника сто ти́сяч. Стотисячний примірник.

2. Який складається із ста тисяч яких-небудь одиниць або оцінюється ста тисячами одиниць. Каховка,.. містечко Таврійської губернії, перетворювалось на час ярмарку в місто з стотисячним населенням (Гончар, Таврія, 1952, 32); В червні 1651 р. українська армія разом з татарською ордою зустрілась із стотисячною польською армією під містечком Берестечком (Іст. УРСР, І, 1953, 247); // Який вміщує сто тисяч або дуже багато яких-небудь одиниць. Змовк оратор. І в кімнаті Б’ється оплесків шквал, Що здалось — не десятки солдатів, А стотисячний зал (Гірник, Друзі.., 1953, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 740.