СТОРОЖО́К, жка́, ч. Пристрій, який приводить у дію механізм пастки, западні і т. ін. Йде ловець,.. До землі його рука Нахиля тернову вітку І ладнає сторожка (Щог.. Поезії, 1958, 384).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 735.

Сторожок, жка, м. Въ водяной мельницѣ: каждый изъ двухъ столбиковъ, за которыми движется заставка. Черн. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 211.