СТОРО́ЖКІСТЬ, кості, ж. Стан і властивість за знач. сторожки́й. Втративши свою оту сторожкість, щиро, дзвінко засміялась [Тоня] від холодного водяного лоскоту (Гончар, Тронка, 1963, 35); Плямистість в оленів зникає, коли вони, підростаючи, набувають сторожкість, швидкий біг, тобто те, що рятує їх від ворогів (Наука.., 9, 1961, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 735.