СТОРЖИ́ТИСЯ, жу́ся, жи́шся, док., діал. Сторгуватися. Позвав [пан] Кузьму Трохимовича та й поєднав його, щоб списав йому солдата.. Сторжились за десять рублів грошей і восьмуху горілки (Кв.-Осн., II, 1956, 7); Їхав хурман. Пріська покликала його, сторжилася (Л. Янов., І, 1959, 289).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 733.

Сторжитися, жуся, жишся, гл. = Сторгуватися. Так він почув, що в пана хорунженка у винниці брага добра і добре скотини доглядають, приїхав наняти і сторжитись. Кв. II. 55.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 210.