СТОРГО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СТОРГУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм. Торгуючись, домовлятися з ким-небудь про ціну. Я згодив його [візника], сторгувався і сів у фаетон (Н.-Лев., VII, 1966, 263); — Чувала я,.. що ви там дошку шукаєте. В мене кілька дощечок лежить на оборі, то ви прийдіть, може, сторгуємось якось (Драч, Іду.., 1970, 26); // Заручатися чиєю-небудь підтримкою, допомогою і т. ін. на основі взаємної вигоди або за винагороду. П’яниці-отамани — це лише верхівка козацька, з нею сторгуватись не трудно, головне, як поведуть себе оті жилаві, прості рядові (Гончар, II, 1959, 319); Українська буржуазія.. взяла участь у виборах до думи. Як і російська буржуазія, вона вважала, що в думі їй легше вдасться сторгуватися з царизмом (Іст. УРСР, І, 1953, 616).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 732.