СТОРГО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., СТОРГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. Торгуючись, домовлятися про ціну. Пивна Севастяна Жигая ніколи не буває порожньою. Тут п’ють могоричі баришники, сторговуючи худобу (Шиян, Баланда, 1957, 83); Кость.. по обіді пішов до близького міста, де мав сторгувати пару бичків (Фр., VIII, 1952, 18); * Образно. [Зінька:] Везли мене до шлюбу, мов на заріз: сторгували й продали (Кроп., II, 1958, 36); // Торгуючись, купувати. Вона продала свій клунок за 20 коп., та на всі пшона торбу сторгувала і два фунти солі (Кос., Новели, 1962, 76).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 732.