СТО́ПТУВАТИСЯ, ується, недок., СТОПТА́ТИСЯ, сто́пчеться, док.

1. Ставати старим або непридатним для користування від носіння (про взуття, підбори і т. ін.). Все, здавалось, було готове в мене в дорогу, проте днів на три ще вистачило біганини: білизна не готова, черевики стоптались, родичів треба було.. усіх обійти (Вас., II, 1959, 296); Ходила [Маруся] боса, бо старі постоли стопталися, а нових не було (Хотк., II, 1966, 231).

2. тільки недок. Пас. до сто́птувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 732.