СТО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., СТОПИ́ТИ, стоплю́, сто́пиш; мн. сто́плять; док., перех.

1. Розтопивши кілька плавких речовин, з’єднувати їх в одне ціле. Стопити срібло з золотом; * Образно. — Чого горять твої червоні очі і стоплюють у вогні разом страх і зненависть? (Коцюб., II, 1955, 226).

2. Нагріваючи, робити рідким; розтоплювати. І злотники ізібрались [зібралися], Золото стопили, І на диво всьому світу З нього плуг зробили (Рудан., Тв., 1959, 514); Стопити сніг.

3. розм. Виготовити з розплавленого металу. На горбку Святую церков.. збудували на стовпах,.. хрест із золота стопили (Рудан., Тв., 1959, 67).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 731.