СТО́МЛЕНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. сто́млений 2. Щорс, незважаючи на стомленість дивізії, зразу ж рушив на Київ (Довж., І, 1958, 165); — У мене є до тебе невеличке прохання, — надаючи своєму голосові стомленості, промовила Брунгільда (Загреб., Європа 45, 1959, 231).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 729.