СТО́МЛЕНО. Присл. до сто́млений 2. Полуциганов стомлено схилився на стіл (Донч., II, 1956, 246); Я не мав сили відповідати. Тільки стомлено і безнадійно махнув рукою (Збан., Малин. дзвін, 1958, 118); Дівчина стомлено оглянула лісову галявину (Ю. Янов., І, 1958, 315); * Образно. Під вікном осики шепотіли стомлено (Головко, І, 1957, 116).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 729.