СТО́МА, и, ж., рідко. Утома. Мої думоньки безсилі Стома заглуша (Граб., І, 1959, 339); Стома хилила до сну, та чудесні оповідання розвівали нашу дрімоту (Ковінька, Кутя… 1960, 29).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 728.