СТОЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., розм. Харчувати кого-небудь (звичайно за плату). Половину будинку пані оддавала якимсь паничам під [у] найми; ще й столувала їх, — з того й жила (Вовчок, І, 1955, 259).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 728.

Столувати, лую, єш, гл. — стіл — з ким. Ѣсть съ кѣмъ за однимъ столомъ. Ти зо мною, негарною, ти стіл столуєш, а з чужою, хорошою, ти ніч ночуєш. Грин. ІІІ. 344.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 209.