СТОЛО́Н, а, ч. Тонкий з довгими меживузлями горизонтальний пагін деяких рослин, який росте під землею або стелеться по ній і служить для вегетативного розмноження. На пригорнутих стеблах [картоплі] виростають додаткові столони, які утворюють другий ярус бульб (Овоч., 1956, 119).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 727.