СТОЛИ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до столи́ця. Столична околиця, як і щоночі, темна, безлюдна (Кач., II, 1958, 349); Великого значення набули гастролі П. К. Саксаганського у Харкові, тоді столичному місті України, в 1924-1925 роках (Життя Саксаганського, 1957, 270); // Який міститься, відбувається в столиці, пов’язаний з нею. [Люба:] Батько його — професор столичного університету (Мик., І, 1957, 442); — Таку книгу можна знайти лише у столичних бібліотеках та в мене (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 41); Значення столичних виборів величезне. Вся Росія дивиться тепер на Петербург (Ленін, 14, 1971, 273); // Який виготовляється, виробляється, виходить і т. ін. у столиці. Він стане славнозвісним трактористом. Портрети його друкуватимуть у столичних газетах (Довж., І, 1958, 81); // Який живе, працює в столиці. Тут, у дорозі, з’ясувалось, що ці пасажири зовсім не мішечники, а столичні інженери, які з мандатами від Леніна їдуть в Олександрівськ обстежувати Дніпро та його пороги (Гончар, II, 1959, 313); [Ярчук:] Я поки що мало схожий на столичну людину (Мик., I, 1957, 347); Столичні футболісти товариства «Локомотив» приймали куйбишевську команду «Крила Рад» (Рад. Укр., 28.VIII 1959, 4); // Власт. столиці й людям, які живуть у ній; такий, як у столиці. Столичні звичаї; // Який має манери, звички і т. ін. людини, що живе в столиці. Офіцери були рослі, стрункі, здорові, столичні, розкішно викохані (Н.-Лев., III, 1956, 134).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 726.