СТО́ЛИК, а, ч. Зменш. до стіл (див. стіл¹ 1). Христина сиділа коло столика і вишивала рушник (Н.-Лев., VI, 1966, 77); Дідусь уже сидить на маленькому стільчику перед низьким столиком (Багмут, Опов., 1959, 11); На невеличкому туалетному столику.. стояв прибраний барвінком і колосками портрет Тараса Григоровича (М. Ол., Леся, 1960, 145).

Ко́сий сто́лик див. ко́сий.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 726.

Столик, ка, м. Ум. отъ стіл.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 209.