СТОКРА́Т, присл., книжн. Багато разів, неодноразово. Вагон раптом сповнився лунким перестуком коліс, стократ повтореним скелями (Донч., III, 1956, 499); Хіба навіть зараз Микоша, стократ ображений всіма цими єзуїтами, не відплачує їм своїм хитрим знущанням з них? (Полт., Повість.., 1960, 355); // У багато разів. У.. відкритому авто їдемо до Сухумі. Мандрувати у такій рвучкій та дужій колісниці само собою приємно. Але поміж мальовничих гірських краєвидів стократ приємніше! (Мас., Роман.., 1970, 139); Мужність народу — сильніша стократ, ніж війна (Забашта, Вибр., 1958, 227); Хай помножиться слава в поході стократ (Нагн., Пісня.., 1949, 13); // Набагато більше, сильніше; з подесятереною силою. — Повернете мені силу — стократ віддячу (Гончар, IV, 1960, 42); На захід ідуть легіони катам відплатити стократ (Сос., II, 1958, 461).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 726.