СТОКОЛО́СА, и, ж., рідко. Те саме, що сто́колос. Якась милосердна душа ввіткнула йому в руку кусник чорного разового хліба, печеного з помішаних останків муки житньої, ячмінної, вівсяної і стоколоси (Фр., II, 1950, 114); У колосистому шумі мітлиці й стоколоси тонуть зірки ромену, червоний горошок, ніжно-голубі дзвіночки (Кол., Терен.., 1959, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 726.