СТО́ЙКА, и, ж.

1. Прилавок у їдальнях, буфетах і т. ін., де продають закуски, вина тощо. Шинкар стояв за стойкою (Мирний, II, 1954, 128); Вони товпились біля стойки, на якій стояв величезний.. самовар (Головко, II, 1957, 529); Продавець вернувся назад за стойку (Панч, На калин. мості, 1965, 15); // Вид вузького довгастого стола чи шафки для роботи або розставляння, зберігання чого-небудь і т. ін. Містився [повітком партії], у.. будинку, де колись, мабуть, була якась контора, бо й досі у ньому залишилися стойки-загорожі (Речм., Весн. грози, 1961, 63); До стойки бюро обслуговування підходять відвідувачі (Веч. Київ, 19.ІІ 1975, 4).

2. Вертикальний брус, стрижень, що служить опорою для чого-небудь у якійсь споруді, якомусь знарядді, пристрої і т. ін. З досвіду селянин знав, що гряділь.. треба робити з міцного дерева.., і підбирав для цього дерево діаметром 10-12 см. До останнього приєднувалася стойка, що скріплювала гряділь і чепіги (Нар. тв. та етн., 1, 1966, 36); Стойки турніка; // Вертикальна частина машинної станини. Стойка токарного верстата.

3. Пристрій, підставка для підтримування і зберігання чого-небудь у вертикальному положенні. Стойка для гвинтівок.

4. Положення тіла людини, при якому вона стоїть нерухомо, випроставшись, витягнувши руки по швах і звівши п’яти випрямлених ніг. Стойка струнко.

5. Положення тіла головою донизу, при якому витягнені руки або голова служать опорою, а ноги підняті догори й випростані. Іван звичним рухом зробив на руках вправну стойку (Кол., Терен.., 1959, 50); Група розучувала один з легких елементів — стойку на голові (В ім’я Вітч., 1954, 19).

6. Напружена нерухома поза, яку приймає мисливський собака, виявивши дичину. Хто терпляче, крок за кроком, привчає, муштрує, «натаскує» молодого гарячого пса.. і тішиться по-дитячи від першої «свідомої» стойки того пса.., — справжній мисливець (Рильський, Веч. розмови, 1964, 214); Лягавий пес з хорошим нюхом знайде вальдшнепа і замре в стойці доти, доки хазяїн не накаже: «Вперед!» (Веч. Київ, 1.ХІ 1966, 4); // Поза, яку приймає спортсмен перед початком змагань. Рукавиці [боксерські] миттю опинилися на руках.. Кожен майже мимоволі підняв руки і став у бойову стойку (Собко, Звич. життя, 1957, 199).

7. Комір у вигляді стоячої смуги, яка щільно охоплює шию. Пальто із стойкою.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 725.