СТОГОЛО́СИЙ, а, е. Який складається із ста або багатьох голосів. Лісові не було кінця-краю. Стоголосий пташиний хор вітав небо і землю (Донч., III, 1956, 74); // Утворений багатьма голосами, звуками. Стоголосий гомін стояв у залі (Головко, II, 1957, 510); Стоголосий гамір наповнює величезну кімнату (Багмут, Щасл. день.., 1951, 28); Далеко в отарах губиться стоголосий пташиний крик (Шиян, Переможці, 1950, 169); // Який виконується багатьма голосами. Полетіла лісом стоголоса партизанська пісня (Збан., Крил. гонець, 1953, 45); В кожнім селищі і місті стоголосий спів луна (Забіла, Промені, 1951, 138); // Здатний утворювати цілу гаму звуків. Гули бджоли. Мільйони бджіл, як одна стоголоса кобза (Донч., VI, 1957, 11); Стоголосі сурми; // Сповнений багатьма голосами, звуками. На білу гречку впали роси, Веселі бджоли одгули, Замовкло поле стоголосе (Рильський, І, 1960, 123); На курний стоголосий базар вони так і не зайшли, несподівано зупинившись перед.. вітриною, в якій висіла газета (Кучер, Голод, 1961, 354); // Галасливий, гомінкий. Холодна зала пошарпаного будинку ледве вмістила в собі стоголосий молодий натовп (Кир., Вибр., 1960, 41); Кармелюк стояв на порозі щасливої волі, і йому здавалося, що навіть стоголосе птаство відчуло його радість (Кучер, Пов. і опов., 1949, 57); // Який поширюється багатьма людьми (про чутки, плітки і т. ін.). Стоголоса звістка про розгром партизанами табору військовополонених приголомшила німців (Грим., Син.., 1950, 153).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 724.