СТОГОЛО́ВИЙ, а, е. Який має сто або дуже багато голів. Гострими очима вп’явся [становий] в стоголовий натовп (Головко, II, 1957, 342); Стоголове чудовисько.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 724.

Стоголовий, а, е. Стоглавый. К. Бай. 141. От меч тобі на гидру стоголову. К. ЦН. 272.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 208.