СТО́ВЩЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до сто́всти́ти.

2. у знач. прикм. Який має стовщення. Багаторічна трав’яниста рослина [цикорій дикий] із стовщеним веретеноподібним коренем (Лікар. рослини.., 1958, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 722.