СТОВПЕ́ЦЬ, пця́, ч.
1. Зменш.-пестл. до стовп 1, 2. Крізь темряву видно було стовпці і сплутані лінії колючого дроту (Десняк, II, 1955, 458); Пішла я в той ряд, де продають огородину.. По обидва боки рундуки з покрівлею на стовпцях (Н.-Лев., III, 1956, 264); З низенького димаря.. вився сивий стовпець диму (Коп., Лейтенанти, 1947, 95); * У порівн. Ноги короткі та товсті, як стовпці (Мирний, І, 1949, 261).
Стоя́ти, як (мов, на́че, нена́че і т. ін.) стовпе́ць — те саме, що Стоя́ти, як (мов, на́че, нена́че і т. ін.) стовп (див. стовп). — Десятники! Роти пороззявляли, стоять, як стовпці… Беріть його!.. (Гр., II, 1963, 365); Стоять ксьондзи, як стовпці, Не питають про жалі (Мал., Звенигора, 1959, 234).
2. Вертикальна смуга, утворена короткими рядками тексту в газеті, журналі і т. ін.; шпальта. Виносить [Мартіан].. календар — мармуровий кубик з написаним на ньому календарним текстом у три стовпці на кожному боці (Л. Укр., III, 1952, 306); Стаття по, скажімо, в Словнику 1948 р. займає вісім стовпців (Рильський, III, 1956, 94); // Ряд цифр, слів, послідовно розміщених по вертикалі. Стовпець цифр; Стовпці підписів.
3. рідко. Те саме, що сто́впчик 2. На столі рівними стовпцями лежать книги, учнівські зошити (Стельмах, І, 1962, 351).
4. Печиво циліндричної форми з гречаного борошна. Ласощі все тілько їли [праведники], Сластьони, коржики, стовпці (Котл., І, 1952, 149).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 721.