СТОБА́РВНИЙ, а, е. Те саме, що багатоба́рвний. Широкі, мокрі луги підгірські зеленілися та пишалися стобарвним рясним зіллям (Фр., V, 1951, 333); Снується краєвидів плетениця, Розтопленим сріблом блищать річки, — То ж матінка-натура чарівниця Розмотує свої стобарвнії нитки (Л. Укр., І, 1951, 14); Де взяти кольорів стобарвних і живих Для трав і квітів весняних..? (Олесь, Вибр., 1958, 84).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 718.