СТИХОМИ́РИТИСЯ, рюся, ришся, док., рідко. Те саме, що утихоми́ритися; // безос. Пройшла та й буча, стихомирилось в селі (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 708.

Стихомиритися, рюся, ришся, гл. = Утихомиритися. Пройшла та й буча, (тихомирилось в селі. О. 1862. II. 59.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 205.