СТИ́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до сти́хнути; // у знач. прикм. Сула, Як стихлий спів, як сон, пливла… (Вирган, В розп. літа, 1959, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 708.