СТИ́СНЕНИЙ, СТИ́СНУТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до сти́снути. Люто плюснула хвиля за хвилею о величезний камінь,.. але все було даремно, всюди камінь та й камінь, щільно стиснений і збитий в одну незломну стіну (Фр., VI, 1951, 117); Речовина в ньому [атомному ядрі] так стиснута, що коли б нею заповнити звичайний наперсток кравця, він важив би понад 200 мільйонів тонн (Наука.., 12, 1956, 4); Руки засмаглі в старенької нені… Хустка зім’ята, стиснута в жмені (Рудь, Дон. зорі, 1958, 34); Не розмикаючи міцно стиснутих рук, може, хвилину цілу стояли (Головко, II, 1957, 446); За кілька хвилин Сагайдачний дістався в знайому вуличку, стиснуту двома узгір’ями (Тулуб, Людолови, І, 1957, 168); В тиші зимової ночі чути було лише легенький тріск стиснутих лютим морозом дерев (Донч., III, 1956, 125); Серце його, стиснене тяжкими передчуттями, уповільнило радісне биття (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 308); — Ви їдете? — видобула [Таня] із стиснутого спазмою горла (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 294); Ніколи ніхто не бачив, щоб він сміявся, — тільки всміхався часом своїми твердо стисненими вустами (Гр., І, 1963, 403); Обличчя були суворі, дитячі губи міцно стиснуті (Донч., VI, 1957, 94); Стисненою в кулак рукою із скерованим на землю великим пальцем капітан подавав нам старий бойовий сигнал. «Атака всією командою» (Ю. Янов., II, 1954, 26); Стиснуті в кулаки руки погрожували ворогові (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 471); Він стоїть, зосереджений і серйозний, кулаки в нього стиснуті (Ів., Таємниця, 1959, 140); // у знач. прикм. Гнів безсилий У грудях стиснутих бурхає (Л. Укр., І, 1951, 338); З намету вийшов високий, хворобливо-блідий юнак.., білобровий, з стиснутими губами (Шиян, Баланда, 1957, 130); Він стисненим кулаком погрозив в сторону попівства (Фр., II, 1950, 199); — Ненавиджу! — глянула йому прямо в очі і махнула стиснутим кулаком (Стельмах, І, 1962, 11); Стиснуті брови й заклопотаний вираз обличчя говорили про здивовання й збудження воднораз (Ле, Міжгір’я, 1953, 48); // сти́снено, сти́снуто, безос. присудк. сл. Під плазмовою дугою розуміють дугу, стовп якої стиснено штучно (Знання.., 11, 1969, 1); Твій край татарським стиснуто арканом, Ординські коні стоптують твій край (Бажан, Роки, 1957, 227); Стиснуто губи в останнім одчаї, всі полонені мовчать… (Сос., І, 1957, 185).

2. у знач. прикм. Зменшений в об’ємі, ущільнений під дією зовнішнього тиску. Балони для стисненого газу подібні до кисневих балонів, але відрізняються від них більшим робочим тиском і меншою вагою (Гірн. пром.., 1957, 87); Зупинялись по дорозі машини, з пробитих жучками скатів із свистом виривалось стиснене повітря (Збан., Таємниця.., 1971, 91); Двоє французьких винахідників.. сконструювали водолазний костюм із невеликим резервуаром стиснутого повітря (Знання.., 1, 1966, 24).

3. у знач. прикм., спец. Сплюснутий з двох боків. Стиснуте копито; // Нерозложистий. Дерева, що виросли у зімкнутому насадженні, мають.. стрункіший стовбур, високо прикріплену стиснену крону (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 17); Кущ [сої] буває стиснутий, напіврозложистий, розложистий (Зерн. боб. культ., 1956, 81).

4. у знач. прикм., розм. Приглушений, ослаблений (про голос, звук); здавлений. — Там чоловік! — кажу стиснутим шепотом (Панч, На калин. мості, 1965, 64).

5. у знач. прикм., діал. Затамований, стриманий. — То я піду, — обізвався чужинець, і в його голосі продзвенів стиснений біль (Коб., За ситуаціями, 1914, 102).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 705.