СТИЛЯ́ЖНИЙ, а, е, розм. Власт. стилязі, як у стиляги. Мені зразу кинувся у вічі його стандартно стиляжний вигляд (Речм., Твій побратим, 1962, 20); Підходить парубійко, ростом бог не скривдив. У стиляжній піжамі.. до дівчиська підходить (Ковінька, Кутя.., 1960, 110); Ось коли Грині згодиться стиляжна його борода — наче навмисне відпустив… (Гончар, Тронка, 1963, 172); // Одягнений, як стиляга. Стиляжна дама усміхнулась мені вдячно вставними зубами (Мокр., Сто.., 1961, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 697.