СТЕ́РПНУТИ і СТЕ́РПТИ, пну, пнеш, док. Втратити чутливість, здатність рухатися. Вже дід і заморився: руки стерпли, спина заболіла (Л. Янов., І, 1959, 341); Аж забило [Катрі] дух з радощів. Але вся мов стерпла. Хоче ступити і не може, наче вгрузла в землю ногами (Головко, II, 1957, 292); Він схопив її за руку і так вп’явся своїми гарячими, твердими, як залізо, пальцями.., що рука її стерпла (Тют., Вир, 1964, 387).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 692.