СТЕРНИ́НА, и, ж.

1. Нижня частина стебла злакової рослини, яка залишається на полі після збирання.

2. діал. Стернище. Сумний зойк журавлів неначе турботою наповнив нараз цілу спустілу площінь стернини (Коб., III, 1956, 515).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 690.

Стернина, ни, ж. Нижняя часть стебля, остающаяся на полѣ послѣ снятія хлѣба. Ум. Стерни́нка, стерни́ночка. Перепеличенько, не літай так поночі, бо повиколюєш на стерниночку очі. Мет. 388.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 203.