СТЕРИЛІЗА́ЦІЯ, ї, ж.

1. Знищення мікроорганізмів кип’ятінням, нагріванням, дією хімічних речовин і т. ін. у певному середовищі або на предметі. Неодмінною умовою тканинної терапії є також стерилізація тканинних матеріалів перед введенням їх в організм (Мед. ж., 1, 1953, 7); Ультразвукові коливання використовують і для стерилізації харчових продуктів (Наука.., 11, 1956, 21); Сіяти у знезаражений грунт можна не раніше як через 4-5 днів після стерилізації формаліном (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 36); При стерилізації молока нагріванням дещо знижується його якість: частина вітамінів С руйнується і зсідаються важливі білки — альбумін і глобулін (Хлібороб Укр., 4, 1966, 47).

2. біол. Позбавлення людини або тварини здатності до дітонародження хірургічним шляхом; штучне знепліднення. Стерилізація комах, знепліднення комах — штучне пригнічення репродуктивної здатності комах (Укр. с.-г. енц., III, 1972, 269).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 690.