СТЕРЕОТРУБА́, и́, ж. Артилерійський оптичний прилад із двох зорових труб, які дають стереоскопічне збільшене зображення об’єкта спостереження. У стереотрубу Брянський добре бачив цю траншею, оплетену зсередини лозою. По ній він і бив з самого ранку (Гончар, ІІІ, 1959, 52); В стереотрубу Лажечников бачив яскраво освітлені сонцем зелені луки з копичками почорнілого сіна (Перв., Дикий мед, 68).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 689.