СТЕРЕГТИ́, ежу́, еже́ш, недок., перех.
1. Оберігати, охороняти від небезпеки кого-, що-небудь; слідкувати за схоронністю, цілістю чого-небудь. Вона серед ночі встає, І стереже [дитяточко] добро своє, І дожидає того світу, Щоб знов на його надивитись, Наговоритись (Шевч., II, 1963, 217); Підпара знов ходить, стереже клуні, суворий, безстрашний, готовий оборонити своє не рушницею тільки, а й зубами (Коцюб., II, 1955, 68); Всі троє перейшли міст і опинилися в таборі Томші, який мав зі своїми волохами стерегти моста (Мак., Вибр., 1956, 558); Наша Армія Червона стереже свого кордона (Тич., І, 1957, 167); Аеродром пильно стерегли від нашої розвідки німецькі винищувачі (Хор., Незакінч. політ, 1960, 9); * Образно. Вони [гори] так спокійно стоять, Бо їх стереже колонада сумних кипарисів, Поважних, високих… (Л. Укр., І, 1951, 150); Мовчазні дуби похмуро стережуть на.. узліссі якусь урочисту тайну (Донч., Секрет, 1947, 37); // Пильнувати за ким-небудь, не даючи утекти, піти і т. ін. [Ключар:] Гей, вартові, сюди!..Розкуйте трохи сього добродія, та не зовсім. І стережіть, щоб він не втік з дороги (Л. Укр., II, 1951, 503); Замикає було [пані] удень її, стереже, а ввечері тільки пустила, — вона й зникне до ночі (Вовчок, І, 1955, 268); Пігловський.. сам замкнув колодку, поторгав її, а ключа віддав Матвієві Боцюну. — Стережи крамольника. Іч, яке старе м’ясо, а й воно хотіло вбити пана! (Стельмах, І, 1962, 432); // Не давати тривожити когось, порушувати що-небудь; оберігати від чогось. Дорогі земляки! Через снігом завіяні гори хай це слово летить, з вами поруч іде у бою, з вами в лаві лежить, закладає в патронник патрони, йде у полі глухім і ваш сон стереже у гаю (Сос., II, 1958, 219); Баби, вжалені цікавістю, цілими годинами стовбичили біля колодязів, домірковуючись, чого це Інокентій так суворо стереже свою жінку від чужого ока (Тют., Вир, 1964, 74); // Стояти на варті біля кого-, чого-небудь; охороняти когось, щось. Де ж була? Де ти [мати] сховалась? Чом на його, На кесаря свого святого, Не кинулась? Бо стерегли, Кругом в три лави оступили Зевеса ліктори. За ним, Твоїм Юпітером святим, Залізну браму зачинили (Шевч., II, 1963, 292); [Лавро:] Діду Касяне! Вам бойовий наказ: беріть свою стукачку, та беріть дробовика, зараз рушайте до млина і стережіть.. А на ніч Яків, Микитко й Муна підуть на підмогу (М. Куліш, П’єси, 1960, 89).
◊ Па́че о́ка стерегти́ див. о́ко1.
2. Уважно стежити, слідкувати, наглядати за ким-, чим-небудь. Нам з Катрею було життя вільне, бо батьку ніколи було нас стерегти — чи робимо ми, гуляємо (Вовчок, І, 1955, 186); З сільради гукнули імення якесь йому, Гнида позвав голосно. І знов на юрбу пильно з-під нахмурених брів: стереже, ловить кожне слово, кожен рух (Головко, II, 1957, 159); Як пронизав його вперше допитливим поглядом старий Варчук, кладучи ціну новому пастушкові, так і почали його вже стерегти чужі очі, мов пси (Стельмах, II, 1962, 34); * Образно. [Василь:] Якась зла доля мене стереже, над моєю головою носиться з самого малу і от до сього часу (Мирний, V, 1955, 107).
3. Вичікувати появи кого-небудь, чатувати на когось; підстерігати. Пан перебіг прихожу, де спав осавула, і побоявся бігти надвір: в його була думка, що коло дверей засіли на варті і стережуть його другі бурлаки (Н.-Лев., ІІ 1956, 202); —Стерегли [хлопці] панів на битім шляху серед ночі, платили панам за кривду людську (Кучер, Повісті.., 1949, 11); * Образно. Не бачили вони, що наокруги їх діється, і в голову собі не клали, яке лихо стереже (Стор., І, 1957, 368).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 687.