СТЕРВ’Я́ТНИК, а, ч.

1. Хижий птах родини яструбових, який живиться перев. трупами, падаллю. Зверху над бескидами в повітрі поважно коливають [коливаються], клекочучи, орли-стерв’ятники, зірко слідкуючи, хто впаде мертвий, хто з них буде їм поживою… (Досв., Гюлле, 1961, 150); На відміну від більшості інших хижих птахів, стерв’ятник звичайно живиться не живою здобиччю, а різним падлом і покидьками (Посібник з зоогеогр., 1956, 117); Пернаті хижаки каменем впали на поранену і жадібно стали рвати її тіло. Тур-самець прибіг на допомогу своїй подрузі. Збив одного стерв’ятника своїми міцними рогами (Веч. Київ, 29.І 1968, 4); // перев. мн., перен., лайл. Літаки, льотчики, що здійснюють розбійницькі нальоти на мирну країну. Київ одним з перших радянських міст зазнав бомбардувань фашистських стерв’ятників (Ком. Укр., 10, 1969, 25); Ми добре пам’ятаємо ці дні — перші вибухи авіабомб, стерв’ятників з чорними хрестами, загони МППО, окопи і барикади на вулицях міста (Вітч., 11, 1963, 197); Вона на бойовім посту — вона не дає фашистському стерв’ятникові зруйнувати її город і її інститут (Вишня, І, 1956, 313).

2. перев. мн., перен., лайл. Жорстокі, здатні вбивати, проливати кров люди. Стерв’ятники англо-французького імперіалізму, які нажилися на грабуванні колоній і на бойні народів, протягли війну ось уже скоро на цілий рік після Бреста.. (Ленін, 37, 1973, 51); Царські стерв’ятники.. заборонили народні маніфестації на могилі Шевченка (Слово про Кобзаря, 1961, 165).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 687.