СТЕ́ПНИЙ, а, е, розм. Те саме, що здíбний. — Старша дочка ваша і гарна, й здатна, й добра, і до всього степна (Н.-Лев., І, 1956, 134).

СТЕПНИ́Й, а́, е́, рідко. Те саме, що степови́й. А навколо багать — Куховарки-подруги, І вони гомонять Про степні лісосмуги (Криж., Срібне весілля, 1957, 307).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 686.

Степний, а, е. Способный, умѣющій. Моя ще цицьку тіки сце, а їсти не степна. Канев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 202.