СТЕМЕ́ННО, рідко. Присл. до стеме́нний. На тому бенкеті в млині я зауважив, що компанія веселилась й забавлялась щиро, просто.. Стеменно можна сказати про неї: що на умі, те й на язиці (Н.-Лев., IV, 1956, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 684.

Стеменно нар. Точь-въ-точь, именно, точно. Борз. у. Левиц. І. 392. Чи так. брате Мамаю? — Стеменно так. К. ЦН. 237. Воно стеменно той коник, що по полю скаче. КС. 1882. X. 32.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 202.