СТЕЛІ́Т, у, ч. Литий твердий сплав кобальту, хрому та вольфраму, з якого виготовляють ріжучі частини інструментів і наварні деталі машин, що швидко зношуються. У першому десятиріччі XX ст. для обробки металів різанням почали застосовувати спеціальні литі сплави типу стеліт, які відзначались високою твердістю і стійкістю проти спрацювання (Різальні інстр.., 1959 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 683.