СТЕЛІ́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. стели́ти.

2. Те, що підстилають. Солома з ясел іде під молодих коней на стеління (Март., Тв., 1954, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 683.

Стеління, ня, с.

1) Стланіе.

2) Подстилка. Канев. у. (Лобод.). Вх. Лем. 470.

3) соб. Дерево для потолка. Камен. у. (Лобод.).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 202.