СТЕ́КЛИЙ, а, е.

1. Високий і тонкий (про трав’янисту рослину між густими заростями кущів, дерев). На місці старих стеклих трав завруняться нові, густо-зелені трави, виростуть нові буйнолисті дерева (Загреб., День.., 1964, 92).

2. діал. Скажений. * У порівн. Помалу на землю спустився Когутик.. Лисичка-сестричка тільки того й ждала, Скочила, як стекла, Півника спіймала (Фр., XIII, 1954, 261).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 682.

Стеклий, а, е.

1) Плотный. Вільшина, то вона мнягка, а от берестина, то це дерево стекле. Слов. Д. Эварн.

2) О деревѣ или иномъ стеблистомъ растеніи, растущемъ въ густой заросли: тонкій к высокій. Волын. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 201.