СТЕ́ЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. сте́жити. З усією тихістю й обережністю, на які була здібна, почала [Єлена] стеження (Хотк., Довбуш, 1965, 9); Кравчинський розумів, що від стеження, реєстрації фактів Третє відділення перейшло до активних дій (М. Ол., Туди, де бій, 1971, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 679.