СТЕБНО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до стебува́ти.

2. у знач. прикм. З ватною, вовняною і т. ін. прокладкою, що прошита наскрізь великими стібками. Стебнована ковдра.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 679.