СТВОР, у, ч.

1. Те саме, що звід 3. Чудовий настінний розпис оздоблював печерні створи, освітлюючись мерехтінням свічок (Знання.., 10, 1969, 11).

2. спец. Розташування двох орієнтирів на одній лінії з оком спостерігача, а також напрямок, лінія, вертикальна площина, визначувані сполученням таких орієнтирів. На зсувному схилі [Дніпра].. було закладено створ дослідних свердловин (Геол. ж., XX, 4, 1960, 48); Методами тригонометричного або геометричного нівелювання визначають перевищення між кілочками, забитими у створі заданого напряму (Інж. геод., 1959, 141).

3. гідр., техн. Місце, напрям у річковому руслі, де провадиться спостереження над водним режимом ріки; // Напрям перетину русла греблею. Гребля Горьковської гідроелектростанції створила справжнє море площею в 1500 км². Рівень Волги у створі греблі піднявся на 18 м (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 216); Минуло понад два роки з того пам’ятного дня, як в степу піднялись перші вишки. Дослідники за цей час визначили створ майбутньої греблі, провели роботи по обгрунтуванню проекту [Канівської] ГЕС (Рад. Укр., 29.VІІ 1962, 1).

4. мор. Фарватер якогось місця, визначений поєднанням спеціально встановлених знаків; // Навігаційний орієнтир (знак) для позначення фарватеру, напрямку руху.

∆ Фі́нішний створ — лінія фінішу. Човни просувались уперед і вперед майже поруч. Так вони минули і фінішний створ (В ім’я Вітч., 1954, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 675.