СТВЕ́РДЛИВО. Присл. до стве́рдливий. Ватажани ствердливо похитали головами (Кучер, Пов. і опов., 1949, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 674.