СТВЕ́РДЖУВАЛЬНО. Присл. до стве́рджувальний 1. П’яний супротивник, упертий козак Тит Затуливітер, стверджувально закивав головою (Довж., І, 1958, 234); — Можна будувати з швидкістю, наближеною до казкової, — стверджувально говорять тепер спеціалісти (Наука.., 9, 1964, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 673.