СТАЧА́ТИ, а́є, недок., СТА́ЧИТИ, ить, док., безос., розм. Те саме, що вистача́ти 1. — Для пояснень потрібен час. Всі ж ми сподіваємося знайти час, якого нестачає сьогодні (Загреб., Переходимо.., 1971, 33); [Полковник:] Але в тебе і сила нівроку!.. [Гадюка:] На мій вік стачить (Кроп., V, 1959, 486); Од зорі до зорі На лугах косарі, Стачить сіна у нас до весни!.. (Гірник, Сонце.., 1958, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 673.