СТАЦІОНА́РНИЙ, а, е.

1. Який має постійне місце дії, перебування і постійну організацію (на відміну від пересувного або тимчасового). Коли скінчились канікули, Петро Запорожець залишив трупу Садовського, а вона в цей час ставала стаціонарною і найняла приміщення для постійних спектаклів (Бурл., Напередодні, 1956, 24); Силами колгоспу збудовані в селі прекрасний клуб і стаціонарне кіно в ньому (Вол., Самоцвіти, 1952, 165); Київські стаціонарні театри у ті [післяреволюційні] роки було реорганізовано і удержавлено (Мист., 1, 1959, 39); В кожній тракторній бригаді має бути стаціонарний пункт технічного обслуговування з майданчиками для зберігання тракторів, комбайнів і сільськогосподарських машин та регулювання їх робочих органів (Ком. Укр., 9, 1965, 37).

2. Пов’язаний з постійним або довготривалим перебуванням на одному місці. Згуртування активу для стаціонарного збирання фольклору треба доповнити роботою експедицій (Нар. тв. та етн., 1, 1957, 139); Ми зможемо використати його [трактор ХТЗ] на роздільному збиранні зернових, а також на стаціонарних роботах (Колг. Укр., 4, 1958, 9).

3. Пов’язаний з довготривалим лікуванням і перебуванням у лікарні; не амбулаторний. При гострому гастриті необхідна негайна медична допомога на дому або в стаціонарних умовах, залежно від стану хворого (Наука.., 8, 1959, 27); Стаціонарне лікування; // Який обслуговує хворих, що перебувають у лікарні. Стаціонарний лікар; Стаціонарне відділення лікарні.

4. спец. Закріплений на нерухомій основі, фундаменті; не переносний, не пересувний. Гірничі машини можна поділити на стаціонарні, до яких належать підйомні, водовідливні й компресорні установки, і пересувні вибійні та прохідницькі машини (Вісник АН, 2, 1973, 54); Пилососні апарати діляться на переносні, перевізні і стаціонарні (Підручник дезинф., 1953, 109).

5. книжн. Незмінний, постійний. Тільки в одному випадку, коли кількість новонароджених дорівнює кількості смертних випадків за один і той самий час спостереження, населення залишається стаціонарним (Вибр. праці М. В. Птухи, 1971, 162); Стаціонарне електричне поле.

◊ Стаціона́рний вуз — вищий учбовий заклад з очним навчанням. Заочні відділи працюватимуть при всіх стаціонарних вузах республіки (Рад. Укр., 28.VІІІ 1959, 1); Стаціона́рний навча́льний закла́д — навчальний заклад з очним навчанням. Першим стаціонарним і на той час універсальним сільськогосподарським навчальним закладом в Росії була Московська школа землеробства, яку відкрито в 1822 році з ініціативи Московського товариства сільського господарства (Колг. Укр., 10, 1957, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 672.